Шановні батьки!

Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення (ст. 5 Закон України „Про захист суспільної моралі”).

Як ви думаєте, що спільного між їжачком і молоком? Їжачок любить молоко, кажете? Відповідь неправильна, шановні! І в першому класі вам точно не місце. Саме таке запитання поставили шестирічній Оленці на вступному випробуванні до однієї з київських шкіл. А відповідь проста. Як пояснила розгубленій мамі педагог, і їжачок, і молоко... згортаються. Коротко і креативно, проте як ефективно: скільки дітей можна «зрізати» або збити з пантелику подібними завданнями. Однак навіть якщо дитині поталанить і вона сумлінно впоратися з першим завданням — не факт, що наступні (розв’язування задач і прикладів, читання на швидкість) принесуть успіх.

Перший етап — ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй бракує, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

«Я часто ходив із дочкою гуляти. Ми йшли до дитячого майданчика. Вона гралася в пісочниці, а я читав газету. Мені завжди здавалося, що ми чудово проводимо час. Але тепер, коли я згадую про це, мені стає зрозуміло, чому Галя постійно зверталася до мене: «Подивися сюди, тату! Подивися, яку яму я викопала!» Я кидав «угу» і повертався до своєї газети. Її голос звучав дедалі наполегливіше і дратівливіше, доки я не казав: «Усе, час додому». Але, прочитавши деякі книжки з виховання дітей, послухавши психологів, я вирішив змінити свою поведінку. Опустившись на коліна, я спробував подивитися на пісочні будинки дочки її очима. Через кілька хвилин ми вже добудовували їх спільно — те, що я відчув, неможливо передати словами. Я відчув, що між нами виникає якийсь новий дивовижний зв’язок. Ми спільно робили щось дуже важливе для неї...» (М., батько шестирічної Галі).

Відомий фахівець у галузі психології здібностей професор В. Юркевич вважає, що обдарованість — це прискорений, високий рівень розвитку певних здібностей. Обдарованість буває різних типів, і не кожний із них пов'язаний зі шкільним навчанням. Так, наприклад, доволі дефіцитна в будь-якому суспільстві та найменш вивчена соціальна обдарованість (її ще називають лідерською) всерйоз не цікавить ані вчителів, ані батьків. Більш того, її побоюються і ті, й інші, не знаючи, що робити з дитиною-лідером, з її характером, вчинками.

Як це не парадоксально, але дітям теж потрібні порядок і правила поведінки — вони на них очікують. Виконання писаних і неписаних законів людського існування робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. Батькам знайомі ситуації, коли їхня дитина, ще немовлям, опинившись поза домівкою, у незнайомому місці, починає вередувати, плакати і заспокоюється, лише повернувшись додому, до звичного оточення.