1. Стимулюйте інтелект дитини. Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).
2. Формуйте у дитини самоповагу. Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...
3. Навчіть дитину спілкуватися. Для цього необхідні щонайменше п’ять таких чинників: щира любов батьків (породжує почуття захищеності); доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів); зовнішня привабливість дитини, а особливо – підлітка (одяг, манери); обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний); хороший запас слів (як інакше спілкуватися?)
4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на „телемана”. Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу.
5. Виховуйте відповідальність і порядність. Слід робити це не лише за принципом „что такое хорошо и что такое плохо”, а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків на однолітків.
6. Привчіть дитину пишатися своєю сім’єю, шанувати її традиції.
7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.
8. Будьте вимогливими. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім’ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю – не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.
9. Привчайте дитину до праці. Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими й потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.
10. Не робіть за дітей те, що вони цілком зможуть зробити самі. І запам’ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч – як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою „страшну таємницю” і прислухається до вашої поради.