1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найголовніше, якщо можете, але не робити.
6. Освідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
Почуйте серцем голос Вашої дитини !
- Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов. - Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі спокійних змін. - Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене. - Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі. - Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку. - У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу. - Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшої дурнички. - Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок. - Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем. - Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також „як” і „чому”. - Учиніть усе, щоб я відчула свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи. - Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим. - Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова. - Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою. - Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами. - Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.