Завжди говори правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для тебе. Не намагайся силою досягнути успіху. Будь великодушним - вмій прощати. Не забувай хвалити. Хвали в міру, вміючи. Помічай найменші успіхи учня. Оцінюй тільки вчинки дитини, а не саму її. Знайди ключ до кожного. Починай навчання не з букваря чи формул, а з радості. Коли розмовляєш з дитиною, завжди дивись їй в очі. Висловлюйся як можна ясніше й чіткіше. Не вбивай у дітях казку. Думай про дитячий "банк щасливих спогадів". Краще виховання - запрошення учня до роздумів. Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток її духовного світу. Діти не повинні йти від учителя підкореними. Визнавай право учня на помилку. До того часу, поки у дітей є віра в добро, людину, ідеал, є й виховання. Дитина ставиться до тебе так, як до неї ставляться дорослі. Не кажи про учня "нездібний", а кажи: "Здібності у нього ще нерозкриті". Ніколи не карай учня, котрий завинив, зразу. Не "заводься" з учнями. Ніяких нотацій. Не можна говорити учням тільки про їх недоліки. Не використовуй оцінки як засіб покарання. Необдумане покарання дуже шкодить. Нетактовність, і несправедлиівість учителя - криміногенні. Учень, упевнений у неможливості змінити щось, відмовляється від пошуку. Від постійних невдач діти озлоблюються. "Важкі діти - це ті, котрих зрадили батьки" (А.С. Макаренко)
Класний керівник завжди, за будь-яких обставин виступає з позицій захисту підопічного, володіє діалоговою педагогікою, мистецтвом комунікабельності. Головні його інструменти - любов, доброта, довіра, терпіння. Вчитель - тільки тоді вчитель, коли займається вихованням. Не кожний вчитель - вихователь, але кожний вихователь - вчитель!