Знову сьогодні прощаємося з випускниками. І коли вони встигли вирости? Начебто тільки вчора до першого класу прийшли, а вже які юнаки і красуні..! Роки, роки… Летять, ніби птахи в небі… Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як все розпочиналося. Одного вересневого ранку ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи. Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька. Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Пам’ятайте її завжди. Так дивовижно складається життя, що сьогодні ви ще разом, наші випускники, однокласники, а завтра - ваші шляхи розійдуться. Але через якійсь час вас покличуть стіни рідної школи, де завжди чекатимуть вашого приходу вчителі. І можливо, лише тоді ви по-справжньому зрозумієте, що саме вони найбільше про вас думали, захищали і підтримували, дбали і прагнули лише найкращого.

Не забувайте, що навчилися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя.